Решебники для студентов » Особливості протікання стадій при різних способах отримання нероз’ємного з’єднання

Особливості протікання стадій при різних способах отримання нероз’ємного з’єднання

Зварювання в рідкій фазі.
Фізичний контакт виникає за рахунок змочування з’єднуємих поверхонь рідким (розплавленим) металом.
Енергія активації — термічна.

Фізико–хімічні процеси:
1) дифузія атомів у межах зони утворення зварного шва та біляшовної зони проходить як у рідкій ванні, так і в металі шва, що
закристалізувався, до повного його охолодження;
2) кристалізація металу шва;
3) хімічні реакції проходять як між металевою, шлаковою та газовими фазами, так і в середині цих фаз;
4) утворення твердих розчинів;
5) релаксація (розсіювання) напруг. Процес розвитку напруг іде як на етапі дії дугового розряду (нагріву), так і на етапі охолодження металу шва.

Стадії А та Б протікають швидко (рисунок 1.9).

Зварювання в твердій фазі.
Не відбувається розплавлення поверхонь, що зварюються.
Особливості дифузійного зварювання у вакуумі:
а) фізичний контакт утворюється за рахунок пружно-пластичної
деформації біляповерхневих шарів;
б) активація проходить за рахунок термодеформаційної енергії;
в) утворення хімічних зв’язків;
г) фізико–хімічні процеси:
1) гетеродифузія (внаслідок цього утворюється перехідний шар, котрий в залежності від матеріалів, що зварюються, може бути у вигляді евтектик, евтектоїдів, твердих розчинів та інших сполук);
2) хімічні реакції;
3) рекристалізація;
4) релаксація напруг.

Паяння.
Утворення фізичного контакту відбувається за рахунок змочування поверхонь, що з’єднуєються, рідким припоєм. Активація в основному термічна.
Фізико–хімічні процеси:
1) встановлення хімічних зв’язків;
2) хімічні реакції;
3) дифузія;
4) кристалізація;
5) релаксація напруг.

Склеювання.
Фізичний контакт утворюється за рахунок змочування з’єднуємих поверхонь рідким клеєм. Процес відбувається в основному без активації.
Фізико–хімічні процеси: в загальному випадку можливі процеси гомеодифузії в межах клейового прошарку, хімічні реакції між клеєм та матеріалом, але спочатку встановлюються міжмолекулярні зв’язки. В багатьох випадках склеювання міцність з’єднання визначається силами Ван–дер–Ваальса, а також можуть відбуватися дифузійні процеси, котрі завжди закінчуються, як тільки шов закристалізувався. Як правило міцність клеєних з’єднань визначається силами когезії клею, тобто міцністю самого клею.

 

Уважаемые пользователи, Вы
находитесь на сайте Решебники.ORG.UA.
У нас можно бесплатно скачать все нужные решебники для студентов.