Решебники для студентов » Структура органів державного управління в Галицько-Волинському князівстві

Структура органів державного управління в Галицько-Волинському князівстві

Після смерті Ярослава Мудрого , тобто із середини XI ст .,Київська Русь вступає в період феодальної роздробленості, що завершився в 30-х роках XII століття. На території Київсько-руської держави утворилось більше десяти великих феодальних князівств і земель. У південно-західній її частині, тобто на теренах сучасної України, виникли Київське , Чернігівське ,Переяславське , Володимир-Волинське та Галицьке князівства . Між ними розпочалася війна за першість і за оволодіння Києвом. У цій війні вийшло переможцем Галицько - Волинське князівство, яке виникло в 1199 р. внаслідок об’єднання Волинського й Галицького князівств князем Романом Мстиславовичем . Незадовго до загибелі в 1205 р. йому вдалося утвердитися в Києві. Галицько -Волинське князівство об’єднало переважну більшість українських земель. Із цього часу воно зайняло провідну роль серед інших князівств і стало спадкоємцем Київської Русі.

Найбільшої могутності й піднесення Галицько – Волинське князівство досягло за часів князювання в ньому сина Романа Мстиславовича Данила Романовича , названого в народі Данилом Галицьким. Саме за його князювання в середині XIII ст . сформувалися основні риси Галицько - Волинської держави та її органів управління.

На чолі Галицько - Волинської держави , як і в Київській Русі, був князь, якому належала найвища влада . Він мав право приймати законодавчі акти, здійснювати поточне управління. Князь володів судовими повноваженнями, а також правом збирання податків , карбування монет. Він розпоряджався казною, визначав митні збори .

Тільки князеві належало право очолювати військо , керувати зовнішньополітичними відносинами з іншими державами. Князь мав вплив і на церковні справи : з його згоди призначалися єпископи, висвячувався київський митрополит. Усе це зміцнювало владу й авторитет князя .

Одним із засобів підтримки авторитету князів було вико ристання ними титулу “руських королів”. Першим із галицько -волинських князів королівську корону й титул короля прийняв з рук папського посланника в 1253 р. в м . Дорогочині Данило Галицький. Набували поширення, крім корони, такі атрибути влади , як герб, прапор, печатка . До речі, гербом галицько – волинських князів залишився тризуб , а прапором було синьо - жовте полотнище з червоним левом на його тлі. Отже, галицько - волинські князі в період найвищого розквіту їх держави мали повноваження монарха .

Однак зосередити всю повноту влади у своїх руках галиць-коволинським князям так і не вдалося . На перешкоді цьому стояло згуртоване й сильне боярство, особливо галицьке . Князь змушений був допустити бояр до управління державою. Незважаючи на свій авторитет і владу, він насправді залежав від боярства , а воно, у свою чергу, використовувало князя як знаряддя для охорони власних інтересів .

Роль і авторитет боярства в Галицько - Волинській державі особливо зросли після смерті Данила Романовича в 1264 р. У першій чверті XIV ст . за наполяганням бояр було створено боярську раду, до якої входили знатні бояри -землевласники , галицький єпископ, суддя княжого двору, деякі воєводи й намісники . Очолювали раду найвпливовіші бояри , які намагалися керувати діяльністю князя .

Боярська рада формально не була вищим орга ном державної влади в галицько - волинських землях, ним залишався князь (король), проте вона відігравала велику роль у політичному житті цього краю, у справі управління. Державне управління в той час набуло іншої структури .


У Галицько - Волинському князівстві, крім вищих органів державної влади , існувала добре розгалужена система місцевого управління. Містами управляли призначені князем тисяцькі, воєводи й посадники , у руках яких поєднувалася адміністративна, військова й судова влада . Починаючи з 20-х рр. XIV ст ., під впливом міст Західної Європи в деяких галицько - волинських містах запроваджується Магдебурзьке право, тобто самоуправління.

Першим його отримало місто Володимир-Волинський у 1324 р., услід за ним у 1339 р. м . Сянік, у 1352 р. - м . Львів . Стосовно територіально-адміністративного устрою, то Галицько - Волинська держава поділялася на князівства , волості й села. У волостях керували призначені князем волостелі, у селах - сільські старости, які обиралися громадою.

Важливою ланкою в державній структурі Галицько - Волинського князівства було військо , що виконувало як зовнішні (оборона держави ), так і внутрішні (забезпечення влади князя й бояр) функції . Військо було організовано переважно за тими ж принципами, що й у попередні періоди , зокрема за часів Київської Русі. Але за Данила Галицького під впливом західних держав було організоване військо на основі народного ополчення, до складу якого входили селяни й дрібні бояри . Це військо було виведене із залежності бояр і тоді князь, підтримуваний своїм військом , став одновладцем , незалежним від бояр. За участь у війську ополченці отримували платню грішми та іншими винагородами. Таким чином , це фактично було наймане військо .

Утворення найманого війська не було чимось новим в історії . Таке військо мали князі на перших етапах утворення Київської Русі. Але, якщо тоді наймане військо було набране із жителів інших держав, то у Галицько - Волинському князівстві із місцевого населення. Це сталося тому, що велике заможне боярство, яке вийшло з військової організації , перестало виконувати свої функції .

Відмовляючись від служби в дружині, вони тим самим обмежували свою владу й зміцнювали владу князя . У період ворожих нападів до складу війська поряд із професійною княжою дружиною (найманим військом) входило й народне ополчення. Щодо структури війська , то воно складалось із піхоти й кінноти.

Отже, суспільно-політичний лад і система органів управління, що встановилася в Галицько - Волинському князівстві, сприяли зміцненню його державності, зростанню авторитету на міжнародній арені серед західних держав.

Не дивлячись на те, що в 1264 р. майже після 60 років політичної діяльності король Данило Галицький помер, проте підвалини, закладені ним у суспільно-державний лад, створені ним органи державного управління дали змогу підтримувати авторитет князівства ще протягом майже 100 років .

У другій половині XIII - перших десятиліттях XIV cт . Галицько - Волинське князівство успішно відбивало напади німецьких, польських, угорських та литовських феодалів . Інколи навіть переходило в контрнаступ . Однак спустошливі татарські набіги та виснажлива боротьба з сусідніми державами вкрай ослабили могутність Галицько - Волинського князівства . Цим скористалися сусідні держави , які незрівнянно менше постраждали від татарського лихоліття. У 1340 р. Галицько - Волинська держава припинила своє існування.

Більша частина Волині з містами Володимир, Луцьк ,Кременець та деякими іншими ввійшли до складу Литви , а Галицьку землю в 1349 р. захопило Королівство Польське . У 1377 р. до Польщі відійшла частина Західної Волині (Холм і Белз).

Таким чином , із того часу припинила існування українська держава княжих часів . Західноукраїнські землі підпали під владу чужоземних правителів . Однак пам’ять про державу цих часів , демократичні традиції та управління надовго збереглися в пам’яті нащадків , які з упертою наполегливістю вели боротьбу за відновлення своєї державності.

Контрольне опитування та завдання для самостійної підготовки
1. Що таке родовий і колективний сюзеренітет? У чому їх відмінність?
2. Охарактеризуйте механізм державного управління в Київській Русі.
3. Яка роль у державному управлінні Київської Русі відводилась великому князеві, боярській раді та віче?
4. Визначіть основні структури центрального та місцевого апаратів управління в Київській Русі.
5. Розкажіть про державне управління в Галицько - Волинському князівстві. У чому його відмінність від управління в Київській Русі?

Попередня <<==Зміст ==>> Наступна