Решебники для студентов » Предмет, завдання та періодизація курсу, його місце в підготовці фахівців вищої кваліфікації у сфері державного управління

Предмет, завдання та періодизація курсу, його місце в підготовці фахівців вищої кваліфікації у сфері державного управління

24 серпня 1991 р. Україна була проголошена незалежною державою. Досягши певних успіхів у розбудові та утвердженні її як самостійної держави (формування органів державної влади та управління, прийняття нової Конституції , міжнародне визнання ,тощо), наша держава й досі не має чітких ознак сучасної цивілізованої країни. Однією з характерних рис в становленні стала затяжна криза , що охопила майже всі сфери суспільного життя - політику, економіку, духовність.

Пояснення, чому це сталося та які основні чинники цієї кризи заходимо у посланні Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України в лютому 2000 р., де однією з головних причин визначається те, “що не вдалося сформувати дієздатну систему державного управління ринковими перетвореннями, докорінно змінити стиль, методи та традиції , успадковані від адміністративної системи. У результаті утворилася глибока супереч-
ність між новими (значною мірою ринковими) відносинами й діючою системою управління. Зазначена суперечність виступає чи не найсерйознішим гальмом соціально-економічного прогресу”.

І дійсно, головна причина криється в досить слабкому,недостатньо ефективному управлінні державою. Причиною проблем , поряд з об’єктивними чинниками, є відсутність достатньої кількості кваліфікованих фахівців у сфері державного управління (адміністративних менеджерів ). І це зрозуміло, оскільки переважна більшість державних управлінців не має відповідної професійної підготовки . Це не їх вина, а їх біда . Адже для цього були об’єктивні причини. Зокрема, через відсутність протягом тривалого часу своєї власної незалежної держави в Україні, кадри управлінців вищої кваліфікації тут практично не готувалися .

Зараз, коли Україна стала незалежною державою, робляться певні спроби підготовки адміністративних менеджерів високої кваліфікації . Зокрема, в Києві відкрито Українську Академію державного управління при Президентові України, яка готує кадри управлінців на базі вищої освіти. Підготовку фахівців державного управління на базі середньої освіти здійснює факультет “Соціології” Національного технічного університету України “КПІ”, що готує спеціалістів із двох спеціальностей - “Адміністративний менеджмент” і “Соціальна робота”. Спеціалістів за цим або близьким до нього профілем готує Міжрегіональна академія управління персоналом у м . Києві.

Історія державного управління в Україні” - це нова навчальна дисципліна, що раніше ніколи не вивчалася у вузах України, а тому на шляху її вивчення є певні труднощі:
- відсутність достатньої кількості висококваліфікованих викладачів , оскільки їх підготовка на Україні не велася ;
- відсутність досконалих програм і навчальних планів цієї навчальної дисципліни;
- відсутність підручників і навчально-методичних посібників .

Першою складовою цього розділу є предмет даного курсу (ті проблеми, які вивчає певна дисципліна) та його завдання. Як видно з самої назви навчальної дисципліни, вона охоплює проблеми двох курсів - історії та державного управління. У процесі вивчення цієї дисципліни розглядатиметься організаційна діяльність держав, які існували на території України, щодо управління суспільством на різних етапах історичного розвитку. Отже,у ході вивчення цієї навчальної дисципліни ми дізнаємось, як зароджувалось і розвивалось державне управління, які фактории на нього впливали , які етапи воно пройшло, яких успіхів у сфері державного управління було досягнуто, яких помилок було допущено тощо; ознайомимось з історичним досвідом державного управління в Україні з метою кращого бачення перспектив його розвитку в майбутньому.

Державне управління - категорія історична. Воно з’явилося з появою держави , яка виникла на певному етапі історичного розвитку людського суспільства .

За розрахунками вчених, перша людина з’явилася приблизно 1 млн років тому й майже протягом цього часу панував первісно-общинний лад, що характеризувався відсутністю держави. Люди існували в умовах первісного стада , об’єднувалися у невеликі,нестійки бродячі групи. Усе, що ними добувалось у результаті основних форм заняття - збирання, полювання та рибальства - було спільним.

Поступово знаряддя праці вдосконалюються , утворюються більш сталі групи людей, пов’язані родинними зв’язками – роди та племена. Формується родовий лад. Перший ступінь родового ладу - матріархат, в якому домінуюче становище займає жінка .Тривав матріархат десятки тисячоліть.

Приблизно на етапі неоліту та мідно-бронзового віку (7 тис. років до н.е.) людство переходить до осілого життя, від привласнювальних форм господарювання (збирання, полювання та рибальства) до відтворювального (сільського господарства - рільництва та тваринництва). Оскільки це основне заняття чоловіків , то з’являється територіальна община й формуються батьківські роди . Панівним стає друга ступінь родового ладу - патріархат. Роди починають об’єднуватися в більші організації - племена.

Основною формою організації суспільного життя для первісно-общинного ладу є самоуправління (див. рис. 1).





















Рис. 1. Самоуправління

Державне управління складається з двох складових: суб’єкта й об’єкта управління, між якими встановлюються певні організа ційні відносини (див. рис. 2).








Рис. 2. Структура державного управління

Суб’єкт державного управління - це державні управлінські інституції , апарат управління. Об’єктом державного управління виступають соціальні процеси та люди .

Державне управління здійснюється за допомогою певних
методів (засобів ), найголовнішими з яких є: примус , насильcтво,
стимулювання, організація , регулювання, координація , упоряд-
кування, диригування тощо. Методи державного управління
залежать від форми організації держави .

Форма держави - це спосіб або порядок організації та
здійснення державної влади . Складовими елементами (ознаками) форми держави є:
а) державний (політичний) режим;
б) форма державного правління;
в) форма державного устрою (див. рис. 3).






Рис. 3. Форма держави

Державний політичний режим - це спосіб здійснення державної влади певними методами й засобами (див. рис. 4).





Рис. 4. Державний (політичний) режим

На сьогодні людству відомі такі державно-політичні режими: деспотія , аристократія ,тоталітаризм , демократія .
Деспотія - це політичний режим, що характеризується наявністю самодержавної необмеженої влади деспота (Ассирія ,Вавілон).

Аристократія - це режим, при якому влада належить представникам родової знаті, олігархії .

Тоталітаризм - це режим, при якому влада знаходиться в руках однієї особи (диктатора ) й характеризується всеохоплюючим (тотальним) контролем над життям суспільства . Історія знає три такі різновиди тоталітарних режимів : фашизм , націонал-соціалізм та сталінський казармений соціалізм .

Демократія - це режим, за якого влада належить народу (демосу) і здійснюється через демократичні інститути (вибори ,референдуми). Є три основні різновиди демократичного режиму:
- демократично-ліберальний (надто поблажливий);
- демократично-радикальний (виступає за рішучі зміни);
- демократично-консервативний (захищає старі порядки ,виступає проти змін ).

Отже, усі види державних (політичних) режимів можна поділити на дві великі групи-демократичні й авторитарні (недемократичні). Якщо давати характеристику сучасних державних режимів , то демократичні найбільш поширені в державах Європи,Америки , тоталітарні - в окремих країнах Азії , Близького Сходу,Африки . Україна знаходиться на шляху поступового переходу від тоталітарного режиму, що існував до кінця 80-х рр., до демократичного .

Другим складовим елементом (ознакою) форми держави є, як зазначалось, форма державного правління, тобто способу організації вищої державної влади . Дві основні форми правління - республіка та монархія (див. рис. 5 ).












Рис. 5. Форма державного правління

Республіка - це така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що обирається населенням країни на певний строк. Республіканська форма правління зародилася ще в давні часи . Наприклад, демократичною республікою були давньогрецькі Афіни. У середні віки статус республік мали Венеція , Генуя , Новгород. В Україні козацькою республікою була Запорозька Січ . Найбільшого розвитку й поширення ця форма правління набула в епоху капіталізму і в сучасних умовах.

Республіки поділяються на парламентську, президентську та напівпрезидентську.

Парламентська республіка характеризується проголошенням принципу верховенства парламенту, який формує уряд на чолі з прем’єр-міністром і несе перед ним політичну відповідальність за свою діяльність (Італія , ФРН).

Президентська республіка насамперед характеризується поєднанням у руках президента повноважень глави держави й глави уряду. Формальною ознакою такої республіки є відсутність посади прем’єр-міністра (США, Аргентина, Швейцарія ).

Президентська республіка будується за принципом розподілу влади . У конституційному законодавстві функції вищих державних органів законодавчої, виконавчої та судової влади суворо розмежовуються . Характерними особливостями президентської республіки є:
по-перше, позапарламентський метод обрання президента (виборці або виборщики );
по-друге, позапарламентський метод формування уряду (це переважно президент) і відсутність у зв’язку з цим його відповідальності перед парламентом ;
по-третє,відсутність у президента права розпуску парламенту.

Напівпрезидентська (президентсько - парламентська ) - це така республіка , в якій глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду і, насамперед, кандидатуру прем’єр-міністра , який підлягає обов’язковому затвердженню парламентом (Україна,Франція , Фінляндія).

Монархія - це форма правління, за якої вища державна влада здійснюється одноособово монархом і передається йому переважно за спадковістю. Монархії поділяються на абсолютну,
парламентську, дуалістичну, теократичну, виборну.

Абсолютна монархія - це необмежена ніякими іншими органами влада монарха (фараон, король, цар). Для абсолютної монархії характерне гасло “Держава - це Я“ (вислів короля Франції Людовика XIV).

Парламентська монархія - це така форма правління, коли влада монарха обмежена парламентом, коли він (монарх ), будучи главою держави , не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується виключно парламентом і підзвітний лише йому (Англія , Данія , Швеція , Японія ).
Дуалістична монархія - це така форма правління, за якої глава держави (монарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем’єр-міністра (Кувейт ,Бахрейн ).

Теократична монархія - це така форма правління, коли релігійний лідер є одночасно й главою держави (Ватикан).
Виборна монархія - це та, за якої поєднуються елементи монархії та республіки . Глава держави (одночасно може поєднувати функції і глави уряду) є монархом , який обирається парламентом або особливою радою, яка складається з правителів штатів , що входять до складу федерації (за різних часів Річ Посполита, Малайзія ).

Третьою складовою (ознакою) форми держави є форма державного устрою, тобто спосіб поділу держави на певні складові частини і розподілу влади між нею та цими частинами (див.рис. 6).





Рис. 6. Форми державного устрою

За формою державного устрою держави поділяються на унітарні, федеративні, конфедеративні, імперії .

Унітарною є держава , окремі складові якої не мають свого суверенітету, усіх ознак державності. Такі складові держави є лише адміністративно-територіальними її підрозділами, утвореннями (наприклад, області в Україні, воєводства в Польщі, графства в Англії ). Деякі унітарні держави - Іспанія , Португалія , Україна - включають у себе автономні утворення (наприклад, автономна республіка Крим у складі України).

Федеративною є союзна держава , до якої входять державні утворення, що мають певну юридичну й відповідну політичну самостійність (Російська Федерація , США, Канада). Федеральні органи можуть значно звузити суверенітет республік (колишній СРСР ).

Конфедерація - це об’єднання держав, які утворюються для виконання початкових завдань (початковий етап створення США) або координації діяльності в певних сферах суспільного утжиття (зовнішніх зносин, військових справах, грошового обігу ,тощо). Цей союз переважно недовготривалий. Він або перетворюється на федерацію, або розпадається .

Імперія - це складна держава , яка складається з головної держави (метрополії ) та її колоній, що утримуються за допомогою державного примусу з боку метрополії (наприклад, Римська імперія , Російська імперія до 1917 р.).

Відповідно до форми держави формуються й органи державного управління як у верхніх ешелонах влади , так і на місцях.Під впливом історичних факторів визначаються тенденції розвитку управлінської думки і розробляються та реалізуються практичні засади в організації адміністративного менеджменту.

Отже, розкривши основні причини та час появи першихдержав, ознайомившись з їх різноманітними формами, понятій но-категорійним апаратом процесу державотворення, тепер можна дати визначення предмета курсу (див. рис. 7).













Рис. 7. Предмет курсу “Історія державного управління в Україні”

Історія державного управління в Україні - це навчальна дисципліна, яка вивчає основні закономірності виникнення та формування держави в Україні, її органів управління, типи та
форми держави , апарат, механізми та кадри державного управління на різних етапах історичного розвитку. З визначення предмета курсу випливають і його завдання. Історія державного управління як навчальна дисципліна має такі завдання (див. табл. 8).











Рис. 8. Завдання курсу “Історія державного управління в Україні”

Отже, як ми бачимо з рисунка , навчальна дисципліна “Історія державного управління в Україні“ має такі завдання:
1. Ознайомити студентів , слухачів , державних службовців з історичним досвідом державного та муніципального управління в Україні.
2. Прищепити навики практичного аналізу прийнятих конкретних рішень у сфері державного управління.
3. Навчити співвідносити тип державного управління й рівень економічного розвитку країни в певні періоди часу.
4. Показати основні тенденції в розвитку державності та державного управління в Україні.

Розглянувши предмет і завдання курсу, можна визначити і його місце в системі гуманітарних та суспільних наук. “Історія державного управління в Україні” як навчальна дисципліна знаходиться на стику таких наук, як: історія , теорія державного управл іння, політологія , філософія , теорія економічних учень ,тощо (див. рис. 9).









Рис. 9. Місце “Історії державного управління в Україні” в системі гуманітарних та суспільних наук

В “Історії державного управління в Україні“ можна виділити вісім основних періодів .

Скіфсько - сарматський, античний та ранньослов’янський (антський) період охоплює початок І тисячоліття до н.е. - ІХ ст .н .е. Характеризується виникненням перших держав на території України (Кіммерії , Скіфії , Сарматії ), заснуванням грецьких містдержав та ранньослов’янської держави антів .

Київсько - руський та галицько - волинський період, хронологічні межі якого охоплюють початок ІХ ст . - першу половину ХІV ст . Його називають ще князівською добою, оскільки верховна влада в цих державах належала князям (Київська Русь та Галицько - Волинське князівство).

До литовсько - руського та польського періодів належить той час (середина ХІV - перша половина ХVІІ ст .), коли переважна більшість українських земель входила до складу Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.

Козацький період, що охоплював середину ХVІІ ст . – кінець ХVІІ ст ., коли український народ мав свою державу в особі Запорозької Січі, Гетьманської держави Б.Хмельницького та Гетьманщини.

За бездержавницького періоду (кінець ХVІІІ ст . - 1917 р.) українські землі входили до складу Російської та Австрійської імперій .

Період визвольних змагань українського народу за відновлення своєї власної держави в 1917-1920 рр. - доба Центральної Ради , Гетьманату та Директорії .

Радянський період визначається 1921-1991 роками.Періодом відновлення та утвердження незалежної Української держави стали 1991-2000 роки .

Відповідно до цієї періодизації складено програму й побудована структура нашого курсу.


Попередня <<==Зміст ==>> Наступна