Решебники для студентов » Особливості протікання стадій при різних способах отримання нероз’ємного з’єднання

Особливості протікання стадій при різних способах отримання нероз’ємного з’єднання

Зварювання в рідкій фазі.
Фізичний контакт виникає за рахунок змочування з’єднуємих поверхонь рідким (розплавленим) металом.
Енергія активації — термічна.

Фізико–хімічні процеси:
1) дифузія атомів у межах зони утворення зварного шва та біляшовної зони проходить як у рідкій ванні, так і в металі шва, що
закристалізувався, до повного його охолодження;
2) кристалізація металу шва;
3) хімічні реакції проходять як між металевою, шлаковою та газовими фазами, так і в середині цих фаз;
4) утворення твердих розчинів;
5) релаксація (розсіювання) напруг. Процес розвитку напруг іде як на етапі дії дугового розряду (нагріву), так і на етапі охолодження металу шва.

Стадії А та Б протікають швидко (рисунок 1.9).

Зварювання в твердій фазі.
Не відбувається розплавлення поверхонь, що зварюються.
Особливості дифузійного зварювання у вакуумі:
а) фізичний контакт утворюється за рахунок пружно-пластичної
деформації біляповерхневих шарів;
б) активація проходить за рахунок термодеформаційної енергії;
в) утворення хімічних зв’язків;
г) фізико–хімічні процеси:
1) гетеродифузія (внаслідок цього утворюється перехідний шар, котрий в залежності від матеріалів, що зварюються, може бути у вигляді евтектик, евтектоїдів, твердих розчинів та інших сполук);
2) хімічні реакції;
3) рекристалізація;
4) релаксація напруг.

Паяння.
Утворення фізичного контакту відбувається за рахунок змочування поверхонь, що з’єднуєються, рідким припоєм. Активація в основному термічна.
Фізико–хімічні процеси:
1) встановлення хімічних зв’язків;
2) хімічні реакції;
3) дифузія;
4) кристалізація;
5) релаксація напруг.

Склеювання.
Фізичний контакт утворюється за рахунок змочування з’єднуємих поверхонь рідким клеєм. Процес відбувається в основному без активації.
Фізико–хімічні процеси: в загальному випадку можливі процеси гомеодифузії в межах клейового прошарку, хімічні реакції між клеєм та матеріалом, але спочатку встановлюються міжмолекулярні зв’язки. В багатьох випадках склеювання міцність з’єднання визначається силами Ван–дер–Ваальса, а також можуть відбуватися дифузійні процеси, котрі завжди закінчуються, як тільки шов закристалізувався. Як правило міцність клеєних з’єднань визначається силами когезії клею, тобто міцністю самого клею.